Волинянка створює притулок для неповносправних

Зараз пані Жанна активно втілює в життя свою давню мрію - всю енергію та час спрямовує на створення притулку для інвалідів, - інформує ТРК «Аверс». Більше 20 –ти років - у візку. Та пані Жанна не нарікає на важку ношу, а свято вірить у Бога, а ще в людську доброту. Кілька років тому благодійний фонд дав жінці в користування будинок у її рідному селі Бистровиця Горохівського району. Саме тут вона й хоче втілити в життя свою давню мрію - створити притулок для інвалідів. Будинок потребує ремонту. Не встаючи з візка, взялася за роботу самотужки. Почала із внутрішніх робіт. Жінка розповіла: «В мене тут пішло десь 25 тисяч, щоб і підключити та за роботу. Я роблю все власним коштом, ;взяла кредит. Взяла влітку, за зиму думаю розрахуюся». Жанна Борщ каже, що самій їй дуже важко, тому просить відгукнутися небайдужих. Як кажуть у народі «З миру по нитці буде бідному й сорочка». Жанна Борщ: «Я не кажу, щоб мені хтось дав гроші, може хтось цеглу дасть , можливо хтось відсів, можливо хтось на дах бляху, можливо хтось цемент, пісок. Це не є така дорога річ». Каже: зверталася й до місцевої влади, а тепер хоче, щоб і новообрана подивилася в її бік і допомога зробити спільну добру справу на місцевому рівні. Долає не один кілометр битим шляхом із притулку до рідної хати. Цією дорогою вже й автобуси не їздять. Жанна Борщ: «То мабуть вже третя влада помінялася, чи четверта. Влада міняється, а все як було так лишається. Та дорога як побита була так і є, в моєму власному будинку як обіцяли зробити, зробили кошторис, що в моєму будинку зробити ремонт треба 100 тисяч, що пандос зробили сказали 10 тисяч. Можливо можновладцям цікаво подивитися як живуть, в трущоби приїхати і забратися. Мої сестри казали, скільки ти тих екскурсій будеш возити, всерівно ніхто й нічого, я й сама бачу. А сільський голова нічого. Сільський голова мені тільки нічого не мішає, а то дуже важно, якщо хтось не може допомогти но не мішає шось робити. Може якийсь депутат не піде в баню лишній раз, не піде в ресторан, а купить мені того цементу чи привезе машину цегли. То я йому дуже подякую. Ну повірте, шо є Бог на небі. Я всім депутатам кажу, що він є на небі і він за тим всім дивиться і коли депутат туди до нього прийде і скаже: Боже я ж так робив, то він скаже, що ти робив? Тобі й там всьо заплатили». Зараз пані Жанна живе в питулку в селі Скобелка, що при церкві. Розповідає: тут є всі умови для проживання. Саме такі мріє створити й у своєму рідньому селі Бистровиця. Щоб себе обслуговувати, для обмежених людей дуже важливо мати автоматизовану техніку. Щоб будинок не стояв пусткою, жінка поселила сюди сім`ю втікачів із Сходу України. Жінка, яка втратила свою надійну підтримку та опору – рідного брата, якого називала своїми руками й ногами, навчилася жити втретє - радіти сонцю і життю та допомагає іншим. Зізнається: найгірше для людей коли жаліються на життя: «Я в калясці. Багато людей, що не в калясці марнують своє життя: алкоголь наркотики та й якшо не наркотики і не алкоголь, то сидять плачуться, все їм погано все їм не так і просто: лєнь, лєнь в людей». Не будьмо лінивими та байдужими. Щоб ці люди відчули себе несамотніми, подаруйте їм часточку тепла, допоможіть. Як відомо, добро вертається сторицею.