У стінах ОДА нагородили людей, які стоять на фортпості патріотизму

Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва відзначається щорічно 9 листопада разом із Днем української писемності та мови. Голова Волинської ОДА Володимир Гунчик зауважив, що вже стало доброю традицією вітати у стінах «білого дому» представників різних професій. Волинський губернатор наголосив, що українці дуже шанують свій гімн та прапор, але ще один, не менш важливий символ, вишиванка. Саме із вишиванкою Гунчик асоціює працівників культури та майстрів народного мистецтва. Їх він назвав людьми, які своєю роботою несуть дух патріотизму. Також Гунчик подякував працівників культури та майстрів народного мистецтва за виховання дітей. Волинський губернатор наголосив, що Волинь багата на традиції. Гунчик переконаний, що ще багато потрібно зробити, що працівники культури знову стали шанованими людьми у місті або селі. Він переконаний, що працівники культури мають збільшити вплив на суспільство, адже вони стоять на фортпості патріотизму. Голова Волинської обласної ради Валентин Вітер зауважив, що працівники культури приносять радість в наше суспільство. Він подякував працівників культури та майстрів народного мистецтва за працю і від імені депутатського корпусу Волиньради. Він наголосив, що саме ці люди стоять на сторожі традицій і моралі. Довідка «ВП» Раніше Всеукраїнський день працівників культури і аматорів народного мистецтва відзначався в Україні 23 березня. Ця дата була встановлена в березні 2000 року Указом Президента України № 484/2000, враховуючи вагомий внесок працівників культури та аматорів у відродження української національної культури, розвиток народної творчості, активну культурно просвітницьку діяльність. З 2013 року, згідно Указу Президента України Віктора Януковича від 30 грудня 2011 № 1209/2011 «Про відзначення в Україні деяких пам’ятних дат і професійних свят» {Із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 717/2013 ( 717/2013 ) від 30.12.2013} цей день став відзначатися 9 листопада і отримав назву "Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва". Українська культура, одна з небагатьох, яка змогла вистояти під могутнім натиском чужих агресивних впливів, зберегти свою самобутність, первозданну чистоту і незамуленість. Прародителями української культури можна вважати культуру індоєвропейських предків слов’ян, слов’янські культурні джерела, культури Київської Русі – дохристиянську і християнську. Без сумніву, культурний розвиток народів відбувається в процесі їх постійних взаємовідносин. Чим більше різних впливів акумулює в собі культура народу, тим більш культурним є цей народ. Українська культура зайняла гідне місце в культурі світовій. Вона розвивалась у взаємовідносинах з культурами Заходу та Сходу, в системі Польсько-литовської держави, українофобському «лоні« царської Росії. Наслідками цього стали, з одного боку, система освіти і вченість, побудовані на західних зразках, з іншого – приниження української мови як «простонародної« і, в той же час, становлення новоукраїнської літератури, написаної саме цією народною мовою. І це потрібно розуміти не як парадокс історії, а як закономірність внутрішньої сили української культури, яка мала вагомий вплив на будівництво імперської культури, такі визначальні її напрямки, як література, живопис, наука і музика. В той же час, не можна применшувати вплив російської культури на українську. Українська культура проникнута також козацьким нескореним національним духом свободи і вольності. Не можна оминути увагою феномен „соціалістичної культури”, адже Україна в цей період, не дивлячись на всі втрати, в тому числі і криваві, зробила гігантський ривок в освіті, культурі, науці і техніці. Репрезентацією держави в цій галузі і його культурним розвитком повинно було займатися Міністерство культури України, яке і було створене. Зараз Міністерство культури реорганізовано в Міністерство культури і туризму України, перевизначені його завдання і обов’язки. В сучасному українському суспільстві, де культура часто виявляється непотрібною, важливо визначити і стверджувати високі моральні принципи, засновані на тисячолітньому духовному і культурному набутку українського народу, щоб не опинитися на задвірках культурного прогресу.