Бог та Україна – понад усе: територія гідності та свободи

Українські реалії, що нагадували про відчуття обложених у символічно захищеній фортеці, драматизувалися не тільки подальшим поглибленням російської агресії та цинічною безкарністю і вседозволеністю Кремля, показовим ігнорування Москвою будь-яких правил міжнародної спільноти (що засвідчив і саміт в Австралії). Тривожним попереджувальним дзвінком про можливі незворотні соціальні процеси в Україні стало карколомне падіння гривні з «кидком» за межу бідності значної частини співвітчизників. А ще, після вже офіційного оголошення результатів парламентських виборів (до складу ВР VIII скликання обраний 421 народний депутат, з них 225 - за партійними списками і 196 - в мажоритарних округах), нагадав про себе український афоризм, що на двох Іванів – три гетьмани. Тож коаціліада вже стала порцією депресивної отрути для суспільства, яке не вдалося вилікувати від віри в торжество справедливості. Всі ці та інші складові можуть спричинити страшну вибухонебезпечну суміш, коли внутрішні фактори становитимуть більшу загрозу для існування нашої держави, ніж зовнішні. Однак згадуючи і про події річної давності, коли Україна вийшла на Євромайдан, вже не підлягає сумніву: наша країна, попри те, що залишалася наодинці з імперією зла, не має інакшого варіанту, як перемогти. «Україна – це територія гідності й свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції – наш Майдан 2004 року, який був Святом Свободи, і Революція 2013 року, Революція Гідності. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи», - зазначив Президент України Петро Порошенко, підписуючи Указ про День гідності та свободи, який українці відтепер будуть відзначати 21 листопада. Безумовно, подальший розвиток ситуації в Україні, яка опинилася на шляху патологічних імперських планів Росії як мінімум про відновлення кордонів 1914-го, навряд чи буде менш драматичним, ніж реалії сьогодення. Після того, як минуло чверть століття з часу падіння Берлінського муру, Європа знову стала геополітичним «вулканом». Культ цинічної сили в ореолі нечуваної та традиційної брехні знову править бал. Причому, швидше за все, це лише початок. І навряд чи такі далекі від істини ті аналітики, які благають політичних сліпців на Заході подивитися правді у вічі, усвідомити, що криваве море, організоване «русскомировскіми» шовіністами, може поглинути не тільки Україну та сусідні з нею держави. Можливо, вже неправі ті політологи, які говорять, що Третя світова війна може не початися найближчими місяцями. Вона вже фактично почалася. На жаль, зупинити Кремль, який «змобілізований» тотальною підтримкою всередині РФ, ніхто поки що не має справжніх намірів. Це, знову ж таки – на жаль, підтверджували й події та тенденції тижня, що став надбанням історії. «Не дати шансу… почати третє світове безумство» Президент України Петро Порошенко нагадав у Facebook, що «96 років тому закінчилась Перша світова війна. Варто згадати, що в результаті розпались 4 імперії, загинуло близько 10 мільйонів чоловік. Ще стільки ж було поранено. Сьогодні у Європі ніхто не святкує «день Перемоги» - згадують лише втрати. У війні справді не буває ні переможців, ні переможених – у війні бувають лише ті, хто вижив. Причому з обох сторін». Він підкреслив: «Тому я хочу припинити війну. Не дати шансу комусь почати третє всесвітнє безумство. Двох світових воєн для людства достатньо, щоб усвідомити переваги мирних змагань та конкуренції». А відтак Президент додав, що «сьогодні на Сході ми захищаємо територіальну цілісність України, і ми будемо завжди захищати рідну землю та наше право на незалежність та розвиток. Однак я вірю в мирне врегулювання і вважаю себе зобов`язаним зробити все для того, щоб настало мирне життя в Україні». «Проект «Новоросія» не злитий і не закритий» У коментарі для «ГОРДОН» екс-президент Грузії Михайло Саакашвілі зазначив: «Я думаю, що Путін розглядає всі варіанти. З одного боку, він уклав газову угоду з Європою і з Україною. Тим самим, він сказав Європі: «Не хвилюйтеся! Навіть якщо нападу я на Україну, газ у вас буде». І, в той же час, він завів бомбардувальники над Атлантичним океаном, пославши сигнал Європі та Америці, що Росія здатна на ядерне бомбардування, якщо в її справи будуть втручатися». На його думку, на Валдайському форумі Путін сказав промову, дуже схожу на послання Гітлера Чемберлену перед Другою світовою війною. «У цій промові дуже багато опорних точок. Він оголосив, що вся пострадянська зона - це його тайга і він якраз той тигр, який може там перебувати. І якщо інші не хочуть, щоб він перейшов в їх ліс, то його тоді не потрібно чіпати в його тайзі. Все це виглядає як підготовка до повномасштабного нападу. Нападе він зараз чи пізніше, мені важко сказати», - повідомив політик. Він вважає, що українському керівництву зараз треба бути особливо пильним. «Тому що, якщо вже чекати від Путіна сюрпризів, то в напрямку півдня та Криму через Маріуполь і Херсон, і інші області, перед настанням холодів і снігопадів. Якщо під час цього періоду пронесе, то я думаю, що решту часу він буде обстрілювати позиції, підтримувати напруженість, але взимку, коли буде холодно, ймовірність масштабного наступу зменшується», - сказав Саакашвілі. На переконання екс-президента Грузії, «проект «Новоросія» не злитий і не закритий. У Путіна є два проекти: по-перше, це сепаратистські регіони України, які ніколи не закриються по своїй добрій волі. Він ніколи не закривав жоден сепаратистський район на пострадянському просторі. По-друге , повне руйнування української державності. Для нього це питання життя і смерті. Він розуміє, якщо Україна виживе як цілісна держава і взагалі як держава, то це означає його особистий крах». Саакашвілі висловив думку, що при тому розкладі в Україні, який виник в результаті виборів, у Путіна немає ніяких шансів на капітуляцію України. «А це єдина домовленість, на яку він покладається. Тому, я думаю, що найближчим часом від Путіна ніяких дипломатичних проривів очікувати не доводиться. Зараз потрібно бути дуже пильними і терміново сформувати уряд України і зайнятися реформами, в першу чергу антикорупційними», - сказав політик. «Діалог потрібно вести з усіма громадянами України. Що ж стосується росіян, яких прислали туди, то треба вести переговори з їх господарями, а не з якоюсь маріонеткою. Зрозуміло, що територіальна цілісність України перегляду не підлягає і торг тут недоречний. А все інші питання, звичайно, можна обговорювати», - підсумував Саакашвілі. «…події розвиваються за осетинським сценарієм» На думку Тараса Березовця (посилаємося на «Українську правду»), сценарій №1 полягає в тому, що «широкомасштабні військові дії на Донбасі протягом зими-весни не ведуться. Водночас тривають обстріли українських сил АТО і населених пунктів. Росія зміцнює терористів новими видами озброєнь, проводить перенавчання бандформувань своїми інструкторами». За таких реалій, додає він, «у регіон перекидаються російські найманці і покликані в російську армію кримчани. Росія продовжує руйнацію інфраструктури Донбасу. В регіоні загострюється гуманітарна катастрофа, зростає потік біженців. Росія продовжує економічну війну, використовуючи перекриття газу для загострення ситуації». Сценарій №2, на думку Березовця, включає наступ на позиції сил АТО на Донбасі протягом найближчих тижнів. «Російські війська, крім сил спеціального призначення, не беруть участь в наступі. Завдання Росії - силами «гарматного» м`яса з числа бойовиків послабити основні сили української армії і батальйонів», - пише політолог. «У разі досягнення поставлених цілей - організувати провокації з терактами на російській території або обстріл російських населених пунктів, щоб звинуватити в цьому українську сторону. Угруповання в Криму виконує роль відволікання українських сил, бойові дії на півдні не ведуться, - прогнозує він. - Далі події розвиваються за осетинським сценарієм: неоголошене введення на Донбас російських «миротворців» з метою «примусу до миру». І нарешті, як зазначає Березовець, «сценарій №3. Сили бойовиків починають бойові дії за сценарієм №2, далі йде введення «миротворчих сил». Єдина відмінність від попереднього сценарію - в тому, що, крім Донбасу, бойові дії розвиваються і на півдні країни, з настанням з Криму». У зв`язку з цим політолог піднімає кілька питань: готовність і реакція України до всіх трьох сценаріїв, готовність США, ЄС і НАТО до викликів і реакція ООН, ОБСЄ на гуманітарну катастрофу. «Насправді до цього часу…» Блогер, громадська діячка Олена Білозерська (вона бере участь у бойових діях у зоні АТО) вважає, що «неправі ті, хто скаржаться на невиконання Мінських домовленостей. Насправді до цього часу обидві сторони їх виконували. Просто нам усім - і українцям, і росіянам, і всіляким європейцям - брехали і продовжують брехати, про що ж насправді домовились у Мінську» (посилаємося на «Обозреватель»). За її версією, «домовились там зовсім не про припинення обстрілів чи відведення важкої техніки. А про те, що Україна не наступає на Донбас, а Путін не наступає на Київ». Переконуючи, що саме так і є, Білозерська зазначає: «Інакше довелося б дійти висновку, що нами керують виключно клінічні ідіоти». На її зумку, «Путін пішов на це, щоб виснажити Україну - отим «перемир’ям», під час якого постійно гинуть наші бійці, а якихось зрушень у напрямку перемоги народ не бачить - і зрештою може наблизитись до думки, що цю війну треба закінчувати – не важливо, з якими результатами». «Стратегічна поразка Путіна в цій грі є неминучою» Політолог Станіслав Бєлковський, роздумуючи про подальший розвиток ситуації, зазначає (цитуємо «Голос Америки»), що «удар є можливим. У той же час Володимир Путін не хоче удару – він хоче надалі шантажувати. Тому не варто нічого перебільшувати. Удар залишається можливим, але це