«Закликаю всіх…запалити свою свічку пам’яті», – Гунчик
«Дорогі волиняни!
Сьогодні Україна і світ вшановують пам`ять жертв геноциду Українського народу 1932-1933 років, голодоморів 1921-1922, 1946-1947 років.
Ця трагічна сторінка ятрить незагоєною раною в історії нашого народу. Пам’ять про мільйони втрачених життів, біль сотень тисяч родин об’єднує громадян України, які щороку в четверту суботу листопада запалюють свічку пам’яті та приходять до пам’ятних знаків у своїх містах і селах. Ця пам’ять сприяє суспільній злагоді та порозумінню між людьми, об’єднаними спільним болем минулого і надією на майбутнє.
Масове фізичне винищення українських хліборобів штучним голодом, було свідомим терористичним актом сталінської політичної системи проти мирних людей, проти українців як нації і, зокрема, проти селян як класу. Внаслідок чого зник не тільки прошарок заможних і незалежних селян-підприємців, але й ціле покоління землеробів. Було підірвано соціальні основи нації, її традиції, духовну культуру та самобутність.
Сьогодні голос заморених голодом мільйонів жінок і чоловіків, дітей і старців волає з надр української землі до сумління наших сучасників, благає про пам’ять, справедливість, милосердя та любов. Цей день має об’єднати у великій скорботі усіх нас, незалежно від національності і мови спілкування, віросповідання чи місця проживання. Бо той страшний голод не робив між людьми різниці за цими ознаками.
Закликаю всіх, кому не байдужі милосердя, співчуття і справедливість, хто прагне перемоги добра над злом, запалити свою свічку пам`яті й разом вшанувати жертв Голодомору.
Але найголовнішим пам’ятником жертвам Голодоморів має стати утвердження тієї держави, про яку мріяли наші батьки, діди і прадіди, в якій основною цінністю стане життя і свобода кожного громадянина.
Вічна пам`ять невинно убієнним нашим землякам!».