Чому Петро Саганюк бреше Президенту?

Яскравим представником вчорашньої компартійно-комсомольської еліти (так вони себе називають, хоча цей термін більше підходить для худоби чи насіння, в людей кращі представники суспільства здавна іменувалися «аристократією») у Володимирі-Волинському є міський голова Петро Саганюк. Все в місті має відбуватися з його «височайшого соізволєнія», навіть призначення на більш-менш відповідальну посаду. Ми вже розповідали про те, що Петро Данилович, аби прикрити свої оборудки з дерибаном державного (а тут розквартироване військове з’єднання) і комунального майна, землі, участь у контрабандних схемах на митниці свого сина Руслана, продаж у Володимирі контрафактної горілки і цигарок, воліє бачити на посадах правоохоронних і контролюючих органів у місті лише місцевих, залежних від нього людей. Так він домігся призначення начальником Володимир-Волинського міськрайонного відділу міліції Віталія Здомищука. Той у часи революції Гідності активно протидіяв місцевому Майдану і робив усе для того, щоб автобуси на підтримку акцій протесту не виїхали з княжого града, не помічаючи при цьому, як місцевий олігарх за підтримки Саганюка формує колони антимайданівців. Писали ми і про те, як, наче флюгер, розвертав свої політичні уподобання мер. Остання його партія – «Сильна Україна» Тігіпка. У цивілізованій країні Саганюк мав би нести персональну відповідальність за такого собі депутата міськради Руслана Мороза, який потрапив в орган місцевого самоврядування завдяки тому, що був другим номером цієї розрекламованої політичної повії у Володимирі. Мороз визнає тільки закони джунглів, тому часто пускає в хід кулаки. Коли над Саганюком нависла загроза відставки, він зумів домовитися про індульгенцію собі і з обласним «Правим сектором», зробивши представником цієї тоді ще громадської організації у Володимирі одного з дружків свого сина Руслана. Чи не цей факт став останньою краплею в утвердженні на думці лідера «Правого сектора» Дмитра Яроша, що Павла Данильчука, який допускає такі речі, на посаді очільника партії на Волині треба міняти? Неважко було Саганюку взяти під контроль у місті й керівництво двох організацій партій, які сьогодні при владі: «Блоку Петра Порошенка» і «Народного фронту». Пропрезидентську силу у Володимирі на виборах у травні очолив підприємець Вадим Василюк. Той самий Василюк, що пройшов у міськраду в 2010-му в мажоритарному окрузі під прапором «Батьківщини», а в лютому 2013-го був виключений з цієї партії через те, що на сесії проголосував проти заборони продажу алкоголю в місті в нічний час. Він є членом просаганюківської громадської організації «Рідне місто», тож можна зрозуміти, чому так лобіює торгівлю спиртним. Адже син Саганюка Руслан є власником кафе «Пузата хата» (до речі, незаконно розбудованого в історичній частині Володимира). Ще далі в просуванні торгівлі оковитою пішов депутат Волинської обласної ради від Володимира-Волинського Валентин Кошельник, людина, яка, за визначенням, мала би бути проти спиртного. Він разом із дружиною члена міськвиконкому Андрія Принди – Наталією Приндою – подав позов про скасування рішення міської ради про заборону торгівлі алкоголем у нічний час. І 8 липня 2013 року на догоду алкогольній мафії міста Володимир-Волинський міський суд дію цього рішення призупинив. Так, це той самий Кошельник, який числиться тренером Володимир-Волинської ДЮСШ, а насправді організував непоганий бізнес на футболі. Замість того, щоб ростити місцеві спортивні таланти, їздить по всій Україні, вишукує здібних дітей і прилаштовує їх у свою футбольну команду «BRW-ВіК», яка користується комунальним майном. Потім продає в різні клуби. Але спочатку дере гроші в батьків, які мріють, щоб їхні діти стали великими футболістами і багато заробляли. Так-от, Кошельник (в народі його називають просто – «Кошельок») нині очолює міськрайонну організацію партії «Народний фронт». Чому такі одіозні особи керують у місті й районі партійними структурами, які на останніх парламентських виборах здобули найбільшу підтримку в країні? Біда усіх партій вождистського типу (а саме такі перемагають в Україні останнім часом), що, крім харизматичного лідера в Києві, у них немає розгалужених партійних структур на місцях. Розуміючи це і відчуваючи цейтнот, керівники партій свідомо йдуть на угодовство з місцевими «елітами» (ох, вже це слово), які взамін за власну недоторканність забезпечують організацію виборчого процесу (матеріальними й людськими ресурсами) і, до певної міри, потрібний результат. Так багато про це пишу тому, аби було зрозуміло, як і чому Петру Саганюку вдається просувати у партійні структури різних політичних сил залежних від нього людей. А потім їх використовувати з вигодою для себе. Єдине, чого поки що не вдалося Саганюку, – домогтися перепризначення на посаду начальника Володимир-Волинської об’єднаної податкової інспекції своєї давньої знайомої Ольги Омеліної. Ось справжня причина, чому він організував травлю нинішнього виконувача обов’язків Володимир-Волинської ОДПІ Оксани Левчук. Починаючи з червня, відколи виконувати обов’язки начальника головного управління Міндоходів (тепер – Державної фіскальної служби) у Волинській області призначили Віталія Чуя, Петро Саганюк почав шукати шляхи збереження статус-кво для своєї протеже. З цим звертався він і до голови ОДА Володимира Гунчика. Але позиція податківця була непорушною: не може Ольга Омеліна, яка при злочинному режимі Януковича перетворила місцеву податкову у рекетирську бригаду і від якої за п’ять останніх років пішло «за власним бажаннім» 26 працівників, очолювати цю важливу державну структуру. Тоді Петро Данилович вирішив розділити процес відновлення на посадах старої «кадри» на два етапи: спочатку домогтися звільнення Оксани Левчук, а тоді вже посадити в крісло реорганізованої структури Ольгу Омеліну. І полетіли звернення за підписом міського голови Петра Саганюка, а ще – вже колишнього голови Володимир-Волинської райдержадміністрації Володимира Савчука, уже згадуваних вище керівника міськрайонного «Блоку Петра Порошенка» Вадима Василюка і очільника міськрайонної організації партії «Народний фронт» Валентина Кошельника у всі можливі й неможливі державні установи. Написані неграмотно, під копірку, а проте дійшли і до народного депутата Ігоря Гузя, і до голови СБУ Валентина Наливайченка, і до керівника президентської Адміністрації Бориса Ложкіна. Двічі писав Саганюк і Президенту України Петру Порошенку. Цей перл вартий того, щоб його зацитувати: «Шановний Петре Олексійовичу! Просимо повторно розглянути наше звернення про призначення виконуючим обов’язки, першим заступником начальника Володимир-Волинської ОДПІ Левчук (Мандзюк) Оксани Андріївни, яка немає досвіду практичної роботи не лише в податкових органах, але і в фінансово-економічній сфері. Крім того Левчук Оксана Андріївна є рідною сестрою Мандзюка Олега Андрійовича, бувшого начальника податкової міліції України при злочинному режимі Януковича. Тому її призначення на цю посаду не однозначно сприйняте громадськістю міста та району. Просимо Вашого особистого втручання у вирішення даного питання». Не будемо коментувати стилістику епістоли, лише зауважимо, що міг же Саганюк попросити вчителя української мови із підконтрольних йому шкіл виправити принаймні правопис. Відповідати на таку маячню – себе не поважати. Тим не менше, вичерпну відповідь на всі закиди дав начальник головного управління ДФС у Волинській області Віталій Чуй. Вона – у реагуванні на депутатський запит все того ж Валентина Кошельника, який він озвучив на сесії Волинської обласної ради 21 листопада 2014 року. Повний текст відповіді, як і запиту, можна знайти на сайті обласної ради. Якщо коротко, то Оксана Левчук призначена на посаду заступника начальника Володимир-Волинської ОДПІ відповідно до свого фахового рівня, ділових якостей і відповідної кваліфікації.; Ось так. Видається, що Петру Саганюку до того, як він з ганьбою піде з крісла міського голови княжого Володимира, навряд чи вдасться пролобіювати перепризначення керівником Володимир-Волинської податкової справжньої служки режиму Януковича Ольги Омеліної. Бо сьогодні йому треба думати не про те, щоб когось виручати, а рятувати власну шкуру від криміналу. Як стало відомо «Волинській правді», голова комітету громадської люстрації Володимира-Волинського Володимир Грек 18 грудня 2014 року звернувся з листом до голови комітету Верховної Ради з питань запобігання і протидії корупції Єгора Соболєва (копії – Президенту України Петру Порошенку, голові СБУ Валентину Наливайченку, голові Державної фіскальної служби Ігорю Білоусу, голові Волинської ОДА Володимиру Гунчику). У ньому – викриття темних оборудок Петра Саганюка, якими вже зацікавилася і Служба безпеки, і прокуратура. А насамкінець – про приємне. Як стало відомо із останнього запису Єгора Соболєва у Фейсбуці, антикорупційний комітет ВР підготував закон, який дозволить «конфісковувати майно в посадовців, що не здатні його пояснити, з подальшим ув’язненням». Ухвалення цього закону – лише питання часу, якого в Петра Саганюка тепер уже нема.